Маніфестація біля стін львівської міської Ратуші відбулася. Дивіться фото!

Владимир Стретович: Деятельность организаций ЛГБТ должна быть запрещена

Министерство юстиции Украины легализовало содомский грех. Об этом заявил народный депутат Украины, член Коллегии Христианско-Демократического Союза Владимир Стретович, комментируя регистрацию Всеукраинской организации лесбиянок, геев, бисексуалов и трансгендерных людей (ЛГБТ) «Совет ЛГБТ организаций Украины».

По его убеждению, рост числа членов подобных организаций является не столько показателем болезненного состояния украинского общества, сколько показателем духовного кризиса, который выражается в прививках молодежи развратного образа жизни, вседозволенности и излишней свободе. « В посттоталитарной стране тотальный запрет тогда имеет обратный эффект сейчас - полную свободу без каких-либо границ. И только наша вера является надежным мерилом добра и зла», - замечает Стретович.

«В христианском государстве, которым является Украина, деятельность организаций ЛГБТ должно быть вообще запрещена. Зато Минюст уже легализовал 28 общественных и благотворительных объединений ЛГБТ», - заметил Владимир Стретович и добавил, что вопрос регистрации ЛГБТ организаций не один год был в повестке дня в Минюсте, и только нынешняя власть смогла это сделать.

По словам христианского демократа, теперь в Украину включили «зеленый свет» тяжелом Содомскому грехе и уничтожению традиционных семейных ценностей. Священное Писание, Слово Бога, однозначно осуждает непристойное, противоестественную поведение: « Они знают праведный суд Божий, что делающие такие дела достойны смерти; однако не только их делают, но и хвалят тех, кто это делает ». (К Рим. 1:32)

Под видом борьбы за свои права (что является основной целью деятельности объединений ЛГБТ) фактически происходит пропаганда гомосексуализма и однополых браков в Украине. «Кому-то очень выгодно уничтожать мораль в нашем государстве, выгодно подсаживать молодежь на психотропные вещества и в бессознательном состоянии внушать мысли о нетрадиционной ориентации. Кому-то очень выгодно, чтобы не происходило деторождения украинский. Думайте, кому», - призывает народный депутат.

Он обращается к молодому поколению с просьбой задуматься над тем, что в таком состоянии людьми легко управлять. « Это означает, что в будущем не будет изменений к лучшему, ибо система сохраняет себя. А противостоять системе может только другая система - здоровее морально и сильнее физически», - убежден Владимир Стретович.

Напомним, что большинство украинский, согласно социологическим опросам, негативно относятся к представителям сексуальных меньшинств.

http://www.christ.ck.ua/?view=stret4

ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ (ЗАКОНОДАВСТВО)

1.      8 вересня 2005 року було прийнято закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-ІV у якому були закладені основи гендерного законодавства. В 2005 році, коли депутати схвалювали цей закон, термін «гендер» розумівся як рівні права жінок і чоловіків.

Стаття1: ґендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації,  що дозволяє особам  обох статей   брати   рівну   участь   у  всіх  сферах  життєдіяльності суспільства;

Стаття 2. Законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

ЦИТАТИ:

- «забезпечення виховання і   пропаганду  серед  населення  України  культури ґендерної рівності,  поширення  просвітницької  діяльності  у  цій
сфері»

-«Якщо міжнародним договором України,  згода на обов'язковість якого  yадана  Верховною Радою України,  встановлено інші правила, ніж ті,  що передбачені цим  Законом,  то застосовуються  правила міжнародного договору» (ДИВ.ПАПКУ « Верховна Рада України гендеррівність_2005р»)

Стаття 6. «Дискримінація за ознакою статі забороняється».

2.      Але сьогодні з точністю знаємо, що термін «гендер» має зовсім інше значення, а саме «соціальна стать» особи, тобто стать, яку людина сама собі вибере. Про це свідчить «Резолюція 1728 (2010)» Парламентської Асамблеї Ради Європи прийнята 29.04.2010, яка просуває гендер-гей-рівність як Європейський стандарт.

3.      . Гендерна авангардна теорія почала зароджуватись у 60-тих роках ХХ століття в соціальних науках. «Науковці» почали неприродно відрізняти «стать біологічну - чоловічу або жіночу», дану згідно будови тіла, від т.зв. „соціальної статі”, яку людина нібито може, згідно цієї теорії, сама собі вибрати. І саме ця соціальна стать, яку людина презентує згідно своїх бажань в суспільстві називається гендер. Що вона містить в собі? Твердження, що кожна людина нібито може свої зовнішні прояви і способи поведінки проявляти свобідно, навіть, якщо вони протиприродні статі (чоловічої або жіночої) з якою вона народилася й є морально недопустимі.(ДИВ.ПАПКИ «ГЕНДЕР»;  «гендер_СТАТТЯ»)

4.      6 серпня 2010 Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту представило законопроект «Про Загальнодержавну цільову соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року», який в собі містить нові гендерні терміни, які не були використані у законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-ІV з 2005 року. Мовний аналіз цих нових термінів показує, що поправками до закону просувається сприйняття терміну «гендер» в такому значенні, яке воно має в Європейському Союзі тобто, що людина народжується нібито двостатевою і що сама може вибрати чи є чоловіком, чи жінкою. Головна ціль є узаконення одностатевих шлюбів, усиновлення дітей гомосексуалістами та впровадження гомосексуалізму в програму  сексуального виховання дітей в школах. Гендерне розуміння сім’ї гостро протирічить Сімейному Кодексу, який дає визначення сім’ї як зв’язок між чоловіком і жінкою, гарантуючи батьківські права на виховування дітей. Тут доходить до різкого конфлікту між класичним поглядом на людину, її статі та гендерним поглядом. Це боротьба між природним баченням, випробовуваним тисячоліттями, та протиприродним – збоченим, яке приносить внутрішній розклад людини. В кінцевому результаті гендер протирічить християнській вірі та її моралі. Інституція сім’ї в Україні вважалася завжди святою.

5.      «Резолюція 1728 (2010)» від 29.04.2010р.

-         «Парламентська асамблея звертає увагу, що сексуальна орієнтація є глибинною частиною ідентичності кожної людини, яка включає гетеро сексуальну, бісексуальну та гомосексуальну орієнтації. Також, Асамблея нагадує, що остання не переслідується за законом в жодній з держав-членів Ради Європи. Ідентичність статі описує інтимний та особистий досвід своєї статі наприклад спільне проживання. Людина-транссексуал є особою чия статева ідентифікація не відповідає тій, яка була визначена їй при народженні»

Забезпечити членам ради Європи:

-         16.9.1. ті самі майнові права і обов’язки (для ЛГБТ), що встановлені для гетеросексуальних пар;

-         16.11.2. на отримання офіційних документів, що відображають ідентифікацію обраної ними статі без попереднього обов’язкового зобов’язання пройти стерилізацію або іншу медичну процедуру як операцію зі зміни статі або гормональну терапію.

НАСЛІДКИ:

1.      Міністерство юстиції України легалізувало всеукраїнську громадську організацію лесбіянок, геїв, бісексуалів і тренсгендерних людей (ЛГБТ). http://www.volynnews.com/allnews/view.php?id=21240 

(ДИВ.ПАПКА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ_РАДИ_ЛГБТ)

2.За прийняття закону "Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей", який дозволяє всиновлювання українських дітей гомосексуалістами, проголосували 288 депутатів.

Депутати ратифікували Європейську конвенцію про усиновлення дітей. Деякі положення документа, зокрема можливість усиновлення дітей одностатевими парами, суперечать чинному українському законодавству. Деякі положення документа суперечать чинному українському законодавству. Зокрема, міжнародне право дозволяє всиновлювати дитину різностатевій або одностатевій парі, що перебуває в офіційному чи цивільному шлюбі, а відповідно до Сімейного кодексу, усиновити дитину може тільки різностатева пара, що перебуває в офіційному шлюбі.
У державному департаменті з питань усиновлення та захисту прав дитини Міносвіти схвалили ратифікацію конвенції. "Україна приводить своє законодавство до європейських стандартів. Тепер ми повинні внести відповідні зміни до Сімейного кодексу та розширити можливості усиновлення дітей", – заявила заступник директора держдепартаменту Оксана Филипишин. Вона вважає, що зараз в Україні можуть бути всиновлені близько 30 тис. дітей. ( http://www.ogo.ua/articles/view/2011-02-17/26375.html, А ТАКОЖ ДИВ.ПАПКУ «усиновлення_дітей_ЛГБТ»)

3. Стаття 1 Європейська конвенція про усиновлення дітей (ETS N 58)

 «Кожна Договірна Сторона зобов'язується забезпечити
відповідність свого законодавства  до  положень  розділу  II  цієї
Конвенції  та  повідомити  Генерального  секретаря Ради Європи про
заходи, яких було вжито для цього»

Стаття 6 цієї конвенції «Законодавство   дозволяє   усиновлювати  дитину  або  двом особам, які перебувають у шлюбі, за умови, що вони обоє здійснюють усиновлення одночасно чи послідовно, або одній особі.
Цитата: „Конвенцією передбачається можливість усиновлювати одній особі.”

Відповідь: Сімейний Кодекс дозволяє усиновити дитину тільки чоловікові і жінці, які живуть в порядному і природньому супружжі. Конвенція тут протирічить Сімейному Кодексу України. Конвенція дозволяє одному чоловікові або жінці, гомосексуалісту чи лесбіянці – якщо є українцями, усиновити дитину.

 Цитата: „Водночас, статтею 212 Сімейного кодексу України (СкУ) забороняється усиновлення українських дітей іноземцями, що не перебувають у шлюбі.“

Відповідь: Це означає, що якщо іноземець живе в подружжі, а згідно європейських стандартів це означає й одностатеві шлюби, то він може усиновити українську дитину.

4. Коментар з газети «Експрес»-10-17лютого2011року

Назва статті «Елтон Джон буде радий» сторінка11.

«..Зі слів президента гей-форуму України Святослава Шеремета – такі дії з боку уряду ще один крок толерантності до «не таких, як усі» людей…»

Наступна цитата:

«… Якщо влада говорить про євроінтеграцію, але не забезпечує рівними правами усіх громадян, у тому числі й «не таких як усі» у цивілізованому суспільстві цього не зрозуміють!»

Стаття про «гендер»

Для українського суспільства поняття «Гендер» не є цілком новим, однак мало хто знає, що саме приховується за цим терміном. Тепер гендер пов’язаний з боротьбою за рівність чоловіків та жінок в суспільстві і з ліквідацією дискримінації за ознакою статі. Основою гендера є щось зовсім інше. Гендерна авангардна теорія почала зароджуватись у 60-тих роках ХХ століття в соціальних науках. «Науковці» почали неприродно відрізняти «стать біологічну - чоловічу або жіночу», дану згідно будови тіла, від т.зв. „соціальної статі”, яку людина нібито може, згідно цієї теорії, сама собі вибрати. І саме ця соціальна стать, яку людина презентує згідно своїх бажань в суспільстві називається гендер. Що вона містить в собі? Твердження, що кожналюдина нібито може свої зовнішні прояви і способи поведінки проявляти свобідно, навіть, якщо вони протиприродні статі (чоловічої або жіночої) з якою вона народилася й є морально недопустимі. І якщо гендер характеризують як сукупність психосоціальних властивостей, поведінки і відносин, на які вплинули культура й суспільство, то по суті йдеться про схвалення різних антиприродніх і патологічних сексуальних орієнтацій. Основною метою є усунути гетеросексуальний розподіл людей на чоловіків та жінок і замінити його на новий ― згідно теорії гендер. Радикальні гендерні «науковці» які хочуть виправдати цю теорію за кожну ціну вже собі підготовили безпідставне твердження про існування п’яти статей. Прикладом є біолог Фаусто Стерлінг.

            Згідно цієї теорії люди в суспільстві вже не мають відрізнятися за ознакою біологічної статі як це вже є тисячоліттями, але, передовсім, за ознакою соціальної статі. Гендерні ідеологи навіть стверджують, що біологічна стать не має співпадати з соціальною статтю. Той, хто стверджує протилежне, для них є обмеженим упередженнями щодо гендерних стереотипів та гендерних ідентичностей і згідно Резолюції 1728 (2010) Парламентської Асамблеї Ради Європи начебто допускається дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Згідно цього думання згадані ідеологи поділяють людей на гетеросексуалів (чоловіків і жінок), гомосексуалістів, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів. Це дуже просто: достатньо поставити на один рівень природне з антиприродньо-деструктивним і ліквідувати начебто культурні та релігійні упередження. Що випливає з пункту 1 вищезгаданої Резолюції. Наслідки цієї політично-ідеологічної гри - катастрофічні.

            Не тільки з дня на день, але вже з години на годину гендер набуває форми нового світогляду і політичної ідеології. Він приносить „новий” самодеструктивний погляд на світ, формує державні устрої, демократію, людину та її стать і не на останньому місці – основну клітину кожного суспільства, тобто сім’ю. Гендер в негативному значенні слова перебудовує від основ ціле суспільство і охоплює усі сфери життя суспільства та окремої особи. В такій новій гендерній системі вже немає місця для особистої свободи, свободи слова, думання, і т. д... Як хочемо зрозуміти основу гендера та її реалізацію в щоденному житті, необхідно подивитися на головних протагоністів цієї ідеології. Отож, ЄС та ООН є головними економічними та ідеологічними гарантами гендерних програм в різних країнах, які не входять у склад ЄС.

На основі того, як гендерна політика розуміє суспільство, в ЄС усуваються класичні, т.т. традиційні загальнолюдські цінності і замінюються новими антицінностями. Стабільний сімейний зв’язок між чоловіком та жінкою, який існує в культурах, як природна життєва норма, замінений т.зв. «альтернативними» формами сімейного життя, як наприклад: незобов’язуюче короткотривале життя на віру або одностатеві «шлюбі». В ЄС здорове виховання дітей, щораз більше замінюється новими шкільними програмами, які маніпулюють дитячим мисленням і відкривають його на інші сексуальні орієнтації (ЛГБТ) –  т.зв. нові форми гендерної ідентичності, які захищені законом. Багато дітей, зманіпульованих цією нездоровою політикою, з цікавості випробовують ЛГБТ зв’язки, що часто закінчується глибокими травмами і високим ризиком інфікованості СНІДом. Приблизно 50% гомосексуалістів є заражені СНІДом, тоді як активний гомосексуаліст міняє близько 200 партнерів. Небезпека зараження нових людей зростає геометрично.

Зображення жінки як матері, яка обнімає своє улюблене дитя, гендерні ідеологи ЄС вважають за неприпустимий сексиський образ і дискримінацію жінок. Начебто, такий образ зосереджує увагу суспільства тільки на репродукційну здатність жіночого тіла. Запитуємо, чому хтось навмисне забув про материнське почуття і глибоке чуттєве відношення між дитиною та її матір’ю? Про це, однак, гендерні ідеологи мовчать. Наступним незрозумілим вчинком гендерної ідеології є рішення Ради Європи, згідно якого зі словників мають бути витерті слова мама і тато. Правдивою причиною цього каригідного вчинку є те, що ЄС хоче усунути т.зв. дискримінацію одностатевих «шлюбів». Замість того, щоб сказати, що ЛГБТ зв’язки малого проценту людської популяції є протиприродними, неприпустимі і нездатними до репродукції, дискримінують 98% популяції, яка від свого дитинства використовує слова: мама, тато. Репродукційне життя жінки в порівнянні з життям чоловіка вважається дискримінуючим елементом, який нібито є невигідним для жінки в її кар’єрному зрості. Любляча мама, яка з любов’ю і жертвенністю виховує своїх дітей, передаючи їм сімейні цінності, вважається застарілим і гендерним стереотипом.

Спроектована гендерна жінка є холодним цинічним монстром, який лізе драбиною кар’єри.

Вся гендерна політика, незважаючи на те, як її презентують в суспільстві, є спрямована до одного жахливого факту: тоталітарно вимагати від держави і суспільства, щоб визнали гомосексуальні та транссексуальні тенденції, як одну з форм гендерної ідентичності, т.т соціальної статі. А це до такої міри, щоб цей факт набрав юридичної сили. Доказом цього є «Резолюція 1728 (2010)» Парламентської Асамблеї Ради Європи прийнята 29.04.2010, яка просуває гендер-гей-рівність як Європейський стандарт.

Біологічний рід, тобто чоловіча і жіноча стать, вже більше не сміє бути розпізнавальним критерієм, бо це би вважалося дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Його місце має зайняти рід, який людина сама собі вибере. Цей факт має бути зазначений навіть в особистих документах та забезпечений в законодавстві і на практиці. Пункт 16.11.2. Резолюції 1728 (2010) вимагає: «офіційні документи, які відображають кращу гендерну ідентичність індивіда, без попереднього зобов'язання пройти стерилізацію або інші медичні процедури, такі як секс операції зміни функції та гормональної терапії». Приклад з Чехії: Європейський Парламент вимагав від чеської влади прискорено розглянути заяви тих громадян, які хочуть внести до своїх паспортів зміну статі. Однак чеська влада хоче йти далі. В паспортах вже більше не мало б зазначатися про сімейний стан, а це тому, що гомосексуалісти могли би бути нібито дискриміновані. Однак, на Заході дискримінації та психологічному тиску виставлений кожен, хто вказує на факт, що гомосексуалізм та транссексуальні нахили можна успішно усунути і що такі люди потім здатні жити в природних сімейних стосунках.

ЄС з гендерної політики зробив собі головну лінію для міжнародної політики, яку втілює у відносинах навіть з сусідніми державами. Прикриваючись економічною співпрацею, вимагає від договірних сторін найперше зробити реформи у своєму законодавстві та Конституції. Очевидно, що основною умовою цих реформ є те, щоб вони були у згоді з гендерною політикою. Спочатку ці реформи підпорядковувалися гаслу боротьби проти будь-якої дискримінації за ознакою статі. Це означає – рівність між чоловіком та жінкою у всіх сферах суспільства. Основним критерієм є те, щоб при владі мінімально було 30% жінок. Головне місце повинні займати феміністки, які мають нездоровий погляд на сімейне життя та виховання дітей. Згодом мають приступити до подолання т.зв. гендерних стереотипів, а це означає всіх здорових поглядів на позицію і роль жінки в сім’ї. Важливу роль в поширенні цих гендерних поглядів відіграють мас-медіа. Тому ЄС вимагає від договірних сторін, щоб мас-медіа були позбавлені будь-якого контролю, щоб могли бути легко ідеологічно маніпульовані і використані для політичних цілей ЄС. Наступним важливим сектором для ЄС є школи, тому гендерна реформа на першому місці торкається саме їх. Згідно норм ЄС шкільні програми мають віддзеркалювати гендерні норми, а вчителі серед перших мають проходити спеціальними перевиховними тренінгами.

Наступним кроком реалізації гендерної політики є боротьба з дискримінацією на основі сексуальної орієнтації. Згідно гендерної теорії, як ми вже згадали, сексуальні орієнтації (ЛГБТ) поставлені на той самий рівень, що й природні відносини між чоловіком та жінкою. Будь-які культурні, моральні критерії не беруться до уваги. Сім’я, як основна клітина суспільства, виставлена ризику цілковитого знищення. Ніхто не запитує думки суспільства, просто політично просунеться гендерний погляд на стать, а з цього потім на основі закону випливуть обов’язки громадян. Громадяни не мають права скаржитися на те, що їх діти в школах є маніпульовані. Їм нав’язують збочене сексуальне виховання, яке дітей вчить в незрілому віці займатися сексуальними відносинами та орієнтаціями (ЛГБТ). Хто з батьків хотів би перешкодити впливам гендерного сексуального виховання на їх дітей, виставлений ризику санкцій на основі карного кодексу, не виключаючи позбавлення батьківських прав через ювенальні суди. Прикладом може бути випадки декількох німецьких сімей, які емігрували з Німеччини, тому що не хотіли дозволити, щоб їх діти були під впливом гендер-гей сексуального виховання. Оскільки сім’ям загрожувало покарання на основі законів Німеччини, то вони вибрали радше зносити дорогу терпіння еміграції.

Як свідоцтво про те, що гендерна ідеологія не має жодного обґрунтування і що насправді йдеться про деструктивну ідеологію, нам послужать наступні приклади. В 60-их роках психіатр Джон Мані працівник лікарні «Джон Гопкінс» у Балтиморі заснував першу клініку по зміні статі під назвою Gender Identity Clinic (Клініка гендерної ідентичності). Ця клініка стала найвпливовішим попередником гендерної теорії. Дж. Мані як „науковий доказ” своїх тверджень про те, що людина може змінити собі стать, певний час наводив приклад хлопця на ім’я Брюс Раймер. Він ще дитиною був важко поранений при обрізанні, тому йому у віці двох років відпав статевий орган. З цієї причини батьки вирішили дати свого сина на операцію по зміні статі. Після операції „лікар” Мані терапевтично стежив за хлопцем більше 10 років і намагався утверджувати його психологічно в тому, що є дівчиною, а не хлопцем. Батьки до хлопця почали відноситися як до дівчини. Однак, якою була жорстока реальність, яку у своїх наукових публікаціях Мані замовчував? Від часу операції хлопець сприймав поведінку „лікаря” і своїх батьків як тиранію. Вже в одинадцять років йому приходили самогубні думки, а коли 13-літнім він дізнався, що з ним зробили в ранньому дитинстві, то відразу ж почав жити як хлопець. Однак, ніколи не зумів примиритися з почуттям великого сорому. Останніх 26 років свого життя прожив з ім’ям Давид, а в кінці закінчив своє життя самогубством. У своїй публікації „Мала різниця” Мані ніколи не коригував цей випадок. Таким чином аж до сьогодні Брюс Раймер вважається науковим доказом теорії „лікаря” Мані про можливість зміни статі. Його публікація, очевидно, замовчує трагічний кінець хлопця і причини його внутрішніх проблем, пов’язаних зі злочином, який здійснили на ньому. Приклад вказує на те, що біологічна стать, яку людина демонструє в своєму щоденному житті, є глибоко вписана в її природі. В суспільстві за життєву норму неможливо приймати те, що насправді є патологією і розкладає людську природу.

Психолог Столлер в 1968 році термін „гендер” дефінітивно зачислив до наукової термінології. Згідно цього психолога, мовляв, простіше змінити стать хірургічним втручанням, ніж психологічно змінити „гендерну ідентичність” – це означає стать, яку людина собі присвоїла. Реальністю є, що у світі живе малий процент людей, які не примирилися зі своєю біологічною статтю і живуть в опозиції по відношенню до неї. Однак, це не є жодним доказом того, щоб людина могла сама собі вибрати стать, яку хоче мати, а потім зробити зміни згідно своїх смаків. Це означає погодитися на хірургічну операцію. Практика клінік, які виконують операції по зміні статі, навпаки вказують на післяопераційні ускладнення, які неодноразово закінчуються спробами самогубства або бажанням повернути своє тіло до початкового стану.

Фолькер Цастров у своїй статті „Політична метаморфоза роду”, часопис „Frankfurter Allgemeine Zeitung” детально розбирає, як гендерна теорія стала політичною лінією. Її метою, за словами Цастрова, є створити нову людину через знищення традиційних (природних) статевих завдань чоловіка та жінки. Іншими словами, цілковито змінити погляд людей на стать, природні сімейні цінності та стосунки. Цю насильну зміну мислення гендерна політика називає подоланням гендерних стереотипів, що означає знищення всіх класичних і традиційних цінностей. Міністерство сім’ї Німеччини продовжує цю політику і стверджує, що статеві завдання, встановлені суспільством або культурою, підлягають змінам. Як треба розуміти цю політику, свідчать закони про гомосексуальні «подружжя». Приклад скандального «шлюбу» чоловіка Ґвіда Вестервеллє, міністра закордонних справ Німеччини з чоловіком Міхаелом Мронзе, який належить до найуспішніших спортивних менеджерів. В Німеччині закон про гомосексуальні подружжя був прийнятий в 2001 році. Гендерна політична лінія в Німеччині проявляється у всіх інституціях та організаціях. Вона починає прищеплюватися дітям вже від дитячих садочків. Активісти гендерної ідеології та політики твердо ангажуються в тезах, в яких оманливо підкреслюють, що гетеросексуальні завдання чоловіка та жінки (тобто природні статеві нахили) підлягають змінам. Однак, вони твердо виступають проти протилежного твердження, щоб таким змінам (протиприродних сексуальних нахилів) підлягали і гомосексуалісти та транссексуалісти. Гендерна теорія не признає жодної специфічної або вродженої різниці між чоловіком та жінкою. Ідеологи гендеру навмисно не добачають або заперечують результати медичних та психологічних досліджень мозку, які чітко підтверджують відмінну ідентичність чоловіка та жінки, як в гормональній структурі мозку, так і в психологічній структурі.

Декілька десятиліть гомосексуалізм вважали вродженим. Німецький уряд доручив Мартіну Данекеру, одному з протагоністів гомосексуальних лобі, провести наукові дослідження про гомосексуалізм. Його дослідження закінчилися висновком: «Всі спроби, здійснені в минулому, знайти біологічну основу для гомосексуалізму, мусять вважатися неправдоподібними». Однак, всупереч тому гомосексуалізм потрапив у шкільну програму сексуального виховання як одна з форм реалізації гендерної ідентичності, що є тотальним насильством над дітьми та маніпуляцією над молоддю. Діти і молодь потребують здоровий приклад і життєвий стиль, які ведуть до оздоровлення суспільства.

В Україні, як і в Німеччині, гендерну політику проводить Міністерство сім’ї, молоді та спорту. Головним пропагандистом та інвестором цієї політики в Україні є ЄС. ЄС надав 14 мільйонів євро для реалізації програми «Про права жінок та дітей в Україні», яка охоплює п’ять взаємопов’язаних проектів. На основі згаданої програми Міністерство запропонувало проект закону: «Про загальнодержавну цільову соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року» який в собі містить нові гендерні терміни, які не були використані у законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-ІV з 2005 року. Мовний аналіз цих нових термінів показує, що поправками до закону просувається сприйняття терміну «гендер» в такому значенні, яке воно має сьогодні в Європейському Союзі тобто, що людина народжується нібито двостатевою і що сама може вибрати чи бути чоловіком, чи жінкою. Головна ціль є узаконення одностатевих шлюбів, усиновлення дітей гомосексуалістами та впровадження гомосексуалізму в програму  сексуального виховання дітей в школах. Гендерне розуміння сім’ї гостро протирічить Сімейному Кодексу Українського чинного законодавства, який дає визначення сім’ї як зв’язок між чоловіком і жінкою, гарантуючи батьківські права на виховування дітей. Тут доходить до різкого конфлікту між класичним поглядом на людину, її статі та гендерним поглядом. Це боротьба між природним баченням, випробовуваним тисячоліттями, та протиприродним – збоченим, яке приносить внутрішній розклад людини. В кінцевому результаті гендер протирічить християнській вірі та її моралі. Інституція сім’ї в Україні вважалася завжди святою. Очевидно, що в Україні хочуть пришвидшеним способом здійснити політичний обман ЄС. Для цього має послужити прийняття договору між Україною та ЄС, який є замінений гендерними реформами до законодавства України. Цю угоду хочуть заключити до кінця цього року. Переважна більшість українців навіть не підозрює, що цими днями відбувається в Україні. Якщо були би прийняті гендерні закони, то це означало б тотальний розклад українського суспільства, втрату національної ідентичності, та знищення основних людських цінностей. Тому необхідним є правдиве інформування громадськості про цю проблематику.